We Want the World, and We Want It Now!!!
Не так давно отримала лист із заголовком „Прочитайте!!!” і текстом: „Дуже хочу у вас працювати!!!”
Усі ці знаки оклику мене трохи злякали, але я люблю і ціную ентузіазм. І хоча просто зараз вакансії для початківців у мене немає (ми, в основному, люди з досвідом), кадровий резерв формувати все одно треба. У резюме молодий чоловік чесно писав, що досвіду має небагато, але дуже і дуже хоче починати з найнижчих щаблів.
Така готовність мене приємно здивувала: зазвичай студенти хочуть бути менеджерами і гуру з першого дня роботи. Тому я заплющила очі на помилки в резюме, на знаки оклику і явну недбалість, і відписала цьому молодому чоловікові, попросивши його відповісти на кілька запитань про його власні плани та уподобання.
У відповідь, чесно сказавши, очікувала отримати трохи більше, ніж тих 130 слів, включно зі звертанням, подякою і підписом, які примчали поштою того ж дня. Я-то думала, що даю людині шанс проявити себе, але, вочевидь, пошукач так поспішав, що не знайшов часу подумати: а для чого ця тітка задає мені ці питання?
Я тиждень розривалася між бажанням відписати повноцінну нотацію на тему етикету в пошуку роботи і небажанням тратити на людину більше слів, ніж вона потратила на мене. А тим часом від того ж адресата прийшов лист із заголовком "Чекаю!!!". Мене просили визначитися з рішенням про прийом на роботу, і якнайшвидше. Концентрація помилок у цьому листі була найбільшою серед усіх текстів у цьому листуванні. Очевидно, майбутній PR-ник так поспішає робити кар'єру, що при цьому забуває: „Хто спішить – той людей смішить”. Народна мудрість – велике діло.
Я згадала цю історію, коли натрапила на статтю We Want It, and Waiting Is No Option (можливо, потрібна реєстрація) у The New York Times. Ми живемо у такому динамічному світі, що чекати у нас немає терпіння: ні на телевізійну передачу, ні на бутерброд у кафе, ні на рішення потенційного працедавця. Коли ми чогось хочемо, воно нам потрібно просто зараз. Так само і в бізнесі: поки хтось довго думає і приймає рішення, хтось інший вже все зробив і заробляє гроші.
Все це зрозуміло, але чи відсутність часу, щоб подумати, виправдовує наше не-думання? Адже, крім сьогомоментної вигоди, є ще й довгострокові наслідки. Та сама репутація... Молодого чоловіка зі знаками оклику я запам'ятала надовго. Тільки чи потрібна йому така пам'ять?
Про це варто замислюватися щоразу, коли пишеш коментар на блозі, вивішуєш фото на профайлі у соціальній мережі, пишеш комусь електронною поштою, реєструєшся на якомусь сервісі... Наступного разу, коли тебе шукатимуть в Google, що там „вистрибне”: те, чим ти пишаєшся, чи те, чого ти соромишся?
Чому я так багато про це пишу? Тому що компанії ведуть себе так само. Вони поспішають, щоб конкурент їх не випередив, щоб клієнти не подалися в інше місце, щоб гроші не заробив хтось інший... І при цьому дуже мало часу тратять на те, щоб подумати.
Крок робиться швидко, і якщо він був необдуманий, то дуже просто зробити наступний крок в іншому напрямку. От тільки слід від кожного кроку може залишитися надовго.
Тому цей пост матиме продовження. Найближчим часом.
Усі ці знаки оклику мене трохи злякали, але я люблю і ціную ентузіазм. І хоча просто зараз вакансії для початківців у мене немає (ми, в основному, люди з досвідом), кадровий резерв формувати все одно треба. У резюме молодий чоловік чесно писав, що досвіду має небагато, але дуже і дуже хоче починати з найнижчих щаблів.
Така готовність мене приємно здивувала: зазвичай студенти хочуть бути менеджерами і гуру з першого дня роботи. Тому я заплющила очі на помилки в резюме, на знаки оклику і явну недбалість, і відписала цьому молодому чоловікові, попросивши його відповісти на кілька запитань про його власні плани та уподобання.
У відповідь, чесно сказавши, очікувала отримати трохи більше, ніж тих 130 слів, включно зі звертанням, подякою і підписом, які примчали поштою того ж дня. Я-то думала, що даю людині шанс проявити себе, але, вочевидь, пошукач так поспішав, що не знайшов часу подумати: а для чого ця тітка задає мені ці питання?
Я тиждень розривалася між бажанням відписати повноцінну нотацію на тему етикету в пошуку роботи і небажанням тратити на людину більше слів, ніж вона потратила на мене. А тим часом від того ж адресата прийшов лист із заголовком "Чекаю!!!". Мене просили визначитися з рішенням про прийом на роботу, і якнайшвидше. Концентрація помилок у цьому листі була найбільшою серед усіх текстів у цьому листуванні. Очевидно, майбутній PR-ник так поспішає робити кар'єру, що при цьому забуває: „Хто спішить – той людей смішить”. Народна мудрість – велике діло.
Я згадала цю історію, коли натрапила на статтю We Want It, and Waiting Is No Option (можливо, потрібна реєстрація) у The New York Times. Ми живемо у такому динамічному світі, що чекати у нас немає терпіння: ні на телевізійну передачу, ні на бутерброд у кафе, ні на рішення потенційного працедавця. Коли ми чогось хочемо, воно нам потрібно просто зараз. Так само і в бізнесі: поки хтось довго думає і приймає рішення, хтось інший вже все зробив і заробляє гроші.
Все це зрозуміло, але чи відсутність часу, щоб подумати, виправдовує наше не-думання? Адже, крім сьогомоментної вигоди, є ще й довгострокові наслідки. Та сама репутація... Молодого чоловіка зі знаками оклику я запам'ятала надовго. Тільки чи потрібна йому така пам'ять?
Про це варто замислюватися щоразу, коли пишеш коментар на блозі, вивішуєш фото на профайлі у соціальній мережі, пишеш комусь електронною поштою, реєструєшся на якомусь сервісі... Наступного разу, коли тебе шукатимуть в Google, що там „вистрибне”: те, чим ти пишаєшся, чи те, чого ти соромишся?
Чому я так багато про це пишу? Тому що компанії ведуть себе так само. Вони поспішають, щоб конкурент їх не випередив, щоб клієнти не подалися в інше місце, щоб гроші не заробив хтось інший... І при цьому дуже мало часу тратять на те, щоб подумати.
Крок робиться швидко, і якщо він був необдуманий, то дуже просто зробити наступний крок в іншому напрямку. От тільки слід від кожного кроку може залишитися надовго.
Тому цей пост матиме продовження. Найближчим часом.
P.S. Якщо хтось хоче працювати у Nords PR, то резюме і гарного листа з мотивацією (те, що прийнято називати cover letter) можна слати мені напряму. Замість резюме краще вислати лінк на профайл у діловій соціальній мережі типу LinkedIn, Plaxo, Xing чи Profeo. У листі продемонструйте ваше володіння словом, ваші досягнення і вашу мотивацію.
20 коммент.:
Вперше чую, щоб в Україні хтось до резюме просив ще й covering letter... Я не претендую на місце у Nords PR, просто цікаво. Зазвичай всім вистачає й резюме.
Олексію, я вражена - п'ятниця, пізній вечір... Я раніше обіду понеділка коментарів не чекала :)
Резюме не дає достатньо інформації (може, людина хороша, просто резюме писати не вміє, або навпаки), а зустрічатися з кожним кандидатом часу нема. З листа можна багато чого побачити: як людина мислить, як висловлює свої думки, наскільки серйозно ставиться до цієї вакансії і т. д. Зрештою, я вважаю супровідний лист проявом елементарної ввічливості. Я майже принципово не розглядаю листи, де в сабджекті написано "резюме", у тексті - "с уважением, yura", а в атачменті висить щось із назвою "CV_Rus". Якщо в людини так мало часу на цю вакансію, то в мене на цю людину - ще менше часу.
І, нарешті, я Вас би й не підозрювала у бажанні перейти до нас на роботу, Вам би в нас було нудно. Але якщо колись передумаєте, то з Вами поспілкуюся і без cover letter.
P.S. Шкода, що блог про PR закрили. Мені було цікаво.
Какой там поздний вечер пятницы:)
На счет covering letter - сейчас он становится все более популярным и, как по мне, помагает, как минимум, отсеять сразу неадекватных людей, а как максимум - проявить себя.
Артуре, точно! Автор проявляє себе, а я відсіюю. Тільки дуже мало людей, особливо тих, які шлють нам резюме, про це задумалися. Мабуть, дійсно, хороші люди резюме не шлють, ми на них виходимо самі :)
якщо чесно, то всі листи з резюме, що містять граматичні та орфографічні помилки в мене особисто йдуть у треш одразу :-) no chances. Якщо у людини не вистачило розуму чи часу перечитати або перевірити свій текст, то де гарантія, що таких текстів не тримаюсь клієнти?
упс )) не перечитала останнє речення
прошу читати як "не отримають клієнти"
Олексію, в Україні cover letter просять майже всі західні компанії, і все більше українських із менеджментом "нового покоління". Називати можуть це по-різному - "сопроводительное письмо", "мотиваційний лист", або й просто "поясніть, чому ви хочете в нас працювати" ))
Так само, як журналісти хочуть отримати не просто прес-реліз, а інформацію, адаптовану для їх видання, так і роботодавці хочуть розуміти, що людина робить свідомий вибір компанії, а не займається масовою розсилкою.
Насчет молодости и желания заполучить побольше можно и поспорить. Главное, что бы человек мог доказать, что он может делать свою работу. А возраст – этот недостаток, который быстро проходит :)
А насчет сопроводительного письма, дело спорное. Мне кажется, что это не обязательная добавка к резюме.
Хотя само письмо не должно быть таким:
Здрасте
Вот мое резюме жду
Вася
Нужна золотая середина
С одной стороны все конечно так, и тратить время на разговоры с человеком, который не может четко выразить мыслей "на бумаге", не стоит (потому что скорее всего он так же беспорядочно и думает)
Мне вот тоже часто приходят письма с пометкой типа "хочу работать у вас корреспондентом". Про cover letter я вообще молчу, там и в резюме-то ничто не говорит о том, что человек хоть какое-то отношение к написанию текстов имеет (или имел). Но были случаи, когда такие претенденты выполняли тестовую работу совсем неплохо, как для начинающих. Во всяком случае, лучше чем те, кто якобы имеет опыт. Это с другой стороны :)
Знаєте, товариство, ніхто не безгрішний, і я - за другі шанси. Помилки трапляються і в найкращих серед нас. Але чого не розумію - це небажання мислити. І брак часу -не виправдання. Згодна Володимиром, що невпорядкованість тексту є ознакою невпорядкованості мислення. Але сотні порад, як створювати і надсилати резюме - на відстані одного пошуку в Гуглі. Якщо не вистачає креативності і розуму створити щось оригінальне, то, принаймні, можна проявити цікавість і дізнатися, що прийнято.
Коли люди розсилають резюме, вони взагалі не думають, які наслідки може мати цей крок. Те саме відбувається, коли агентство розсилає беззмістовний прес-реліз і потрапляє в чорний список, або коли людина в блозі поливає брудом свого начальника чи клієнта...
Репутація - прикольна штука, ніколи не знаєш, в якому місці яка шпилька її проткне. А з досвіду нашого агентства, особиста репутація кожного з нас грає неабияку роль у залученні клієнтів.
Пишучи цю скаргу на пошукачів роботи, я, насправді, мала за мету нагадати, що кожен наш крок може бути публічним (спитайте хоча б дівчаток, яким дісталося на блозі Аксьонова :) ) і повпливати на нашу репутацію в майбутньому.
Я б це частково списала на молодість і недосвідченість, а не на спішку.
Ну де студент може почути про культуру листування? Не у всіх є вроджена інтелеґентність :)
А три знаки оклику - природнє явище для залежних від інтернету людей...
Принципово не маю резюме. Висить тільки щось по типу СV на одному сайті.
Я - молодий і амбітний, і вважаю, що це не я маю писати листа, чому ж так хочу працювати на якусь величезну і красиву корпорацію, а сама компанія має розуміти, що мотиваційні листи створені для всіх інших рівнів найманців, а не для піарників. Ситуація на ринку праці у нашій сфері така, що компанії самі мають шукати людей, а не якісні фахівці будуть ломитися у поштові скриньки недолугим HR менеджерам.
В принципі, що стосується новачків у професії, то я за те, щоб давати людям шанс проявити себе. Але й людина має розуміти з ким має справу. У вашому випадку кандидат і справді вчинив некоректно.
2Анонім: От не згодна. Якщо студент чогось не знає, то Google знає все. Біда, що студент не знає: перед тим, як стрибати, треба подумати: куди стрибати, для чого стрибати, як стрибати, і що буде, якщо стрибну не туди... А такі люди не думають. Їм треба все і зразу.
2Ваховский Даниил: Якщо у всіх пошукачів буде сформована репутація, яка ще й свідомо культивується, то і їм не треба буде резюме. Зрештою, хіба обов'язково резюме? Це - просто зручна і тому популярна упаковка для інформації, якою зазвичай цікавляться потенційні працедавці. Мене би влаштував лінк на онлайн-профайл, де я побачу історію кар'єри, освіту, навички - а ще було б добре там же мати лінк на потрфоліо своїх робіт чи проектів, рекомендації партнерів, начальників, клієнтів, викладачів чи когось іще, на блог і т. д.
А з приводу того, що "Ситуація на ринку праці у нашій сфері така, що компанії самі мають шукати людей, а не якісні фахівці будуть ломитися у поштові скриньки недолугим HR менеджерам", то я знаю як мінімум кількох дуже адекватних фахівців, які шукають, бо їх не знаходять - або знаходять із пропозиціями не того рівня. Можна бути пасивним - таким собі хробачком, на який має спійматися акула,- а можна займати активну життєву позицію і створювати ті двері, куди пошукач хоче, щоб роботодавець постукав. Звичайно, написати резюме простіше, ніж створити собі репутацію, тому, знову ж таки, одне не відміняє інше.
Ну і знову про кавер-леттери: у мене немає часу дзвонити всім пошукачам, тому, чим більше корисної інформації я отримаю одразу, тим більше шансів, що я зацікавлюся і таки передзвоню. З Вашою, Даниїле, позицією я тут не згодна.
Ось уже й виникла ідея третьої частини цього поста, якої доведеться трохи почекати, але вона обов'язково буде. А другу частину вивішу вже сьогодні.
Вітаю,
потрапила до Вашого блогу завдяки Володимиру Дегтярьову, що залишив коментар до моєї статті - як правильно написати мотиваційний лист.
Абсолютно погоджуюся із вище сказаним, тому хотілося б процитувати Вас у своїй статті. Звісно ж з Вашого дозволу та посиланням на першоджерело. Ось лінк на мою статтю:
http://www.letrodectus.te.ua/?p=386
Дякую.
Яно, стаття у Вас хороша, і сайт класний, і, взагалі, я тільки за. І не тільки тому, що я сама - Muskie alumna :)
А Володі за лінк - merci beaucoup.
Дякую, Ярино. Статтю відредагувала, включивши в неї декілька цитат із Вашого запису.
Яно, дякую навзаєм :) Тепер усім пошукачам рекомендуватиму Вашу статтю :)
Як на мене, тут трохи зміщується акцент з, власне, резюме у бік цього самого мотиваційного листа. Я вже одразу ж бачу яка буде проблема: якщо вже людина не спромоглася скласти резюме - най навіть новачок, все одно це можливо та й всі ми колись були новачками - то як же ж така людина зможе написати "мотиваційного листа"? На мою нескромну думку, хоча мій особистий досвід і "спеціфічно-ай-тішний", якщо нічого цікавого не знайшлося ні там, ні там - ні у резюме, ні у листі, у який це резюме було "загорнуте" - то такого кандидата можна одразу ж відправляти "у сміття". Я так думаю.
Хотів би трішки акценти змістити.Зустрічатись з претендентами часу не має, а читати ці блоги і писати тут коментарі - є.а то виходить що в чужому оці волосинку бачу...потрібно поважати всіх людей.а про думання молодих людей - то тут справа в тому що час зараз такий, що потрібно рішення приймати швидко. і дії робити ще швидше
Дякую за чудову статтю. Потрапив на Ваш блог саме тому, що сам нещодавно закінчив університет і шукаю роботу. Цей процес у мене затягнувся вже на 2 місяці ще будучи студентом, якщо не більше.
Чесно кажучи, враження від українських НР менеджерів не найкраще. Під час пошуку потенційного працевлаштування я перебував на навчанні за кордоном. Скільки б не відправляв ввічливо сформульованих запитань, мотиваційних листів і резюме - жодної відповіді. Яка б то не була компанія - західна чи українська - скрізь темінь. Відразу ж виникає запитання: якщо наші рекрутери запозичають практику західних колег (прикладом є мотиваційний лист), то невже не можна також адаптувати звичку відповідати на листи із запитаннями про вакансію щонайменше?
Інший аспект, що склав на мене не найкраще враження, я прочитав у деяких коментах - це неповага до людей, які шукають роботу, коли НР видалюять "неграмотно" написані листи. Граматика та пунктуація - не показники якостей та навичок людини. Ніщо не може замінити прямого контакту з людиною, що шукає роботу. Я вважаю себе таким прикладом. Перед тим як написати свій комент, я збирався писати мій мотиваційний лист одній західній компанії в Україні. Ділової української мови я не знаю так як більшу частину свого життя я навчався на ангійській і вся бізнес термінологія (та навички написання резюме та супровідних листів), якою я володію - виключно англійська. Гугл, на жаль, не дає достатньої інфомації про ділову українську у правильному написанні цих формальностей. Просто прикро, що дійсно талановиті люди, які прагнуть до чогось і іноді не можуть висловити свою думку "гарно та грамотно", відразу ж потрапляють у сміття.
Дописати коментар