пʼятницю, 4 квітня 2008 р.

Про молодь, спішку та особисту репутацію. Частина 1

We Want the World, and We Want It Now!!!


Не так давно отримала лист із заголовком „Прочитайте!!!” і текстом: „Дуже хочу у вас працювати!!!

Усі ці знаки оклику мене трохи злякали, але я люблю і ціную ентузіазм. І хоча просто зараз вакансії для початківців у мене немає (ми, в основному, люди з досвідом), кадровий резерв формувати все одно треба. У резюме молодий чоловік чесно писав, що досвіду має небагато, але дуже і дуже хоче починати з найнижчих щаблів.

Така готовність мене приємно здивувала: зазвичай студенти хочуть бути менеджерами і гуру з першого дня роботи. Тому я заплющила очі на помилки в резюме, на знаки оклику і явну недбалість, і відписала цьому молодому чоловікові, попросивши його відповісти на кілька запитань про його власні плани та уподобання.

У відповідь, чесно сказавши, очікувала отримати трохи більше, ніж тих 130 слів, включно зі звертанням, подякою і підписом, які примчали поштою того ж дня. Я-то думала, що даю людині шанс проявити себе, але, вочевидь, пошукач так поспішав, що не знайшов часу подумати: а для чого ця тітка задає мені ці питання?

Я тиждень розривалася між бажанням відписати повноцінну нотацію на тему етикету в пошуку роботи і небажанням тратити на людину більше слів, ніж вона потратила на мене. А тим часом від того ж адресата прийшов лист із заголовком "Чекаю!!!". Мене просили визначитися з рішенням про прийом на роботу, і якнайшвидше. Концентрація помилок у цьому листі була найбільшою серед усіх текстів у цьому листуванні. Очевидно, майбутній PR-ник так поспішає робити кар'єру, що при цьому забуває: „Хто спішить – той людей смішить”. Народна мудрість – велике діло.

Я згадала цю історію, коли натрапила на статтю We Want It, and Waiting Is No Option (можливо, потрібна реєстрація) у The New York Times. Ми живемо у такому динамічному світі, що чекати у нас немає терпіння: ні на телевізійну передачу, ні на бутерброд у кафе, ні на рішення потенційного працедавця. Коли ми чогось хочемо, воно нам потрібно просто зараз. Так само і в бізнесі: поки хтось довго думає і приймає рішення, хтось інший вже все зробив і заробляє гроші.

Все це зрозуміло, але чи відсутність часу, щоб подумати, виправдовує наше не-думання? Адже, крім сьогомоментної вигоди, є ще й довгострокові наслідки. Та сама репутація... Молодого чоловіка зі знаками оклику я запам'ятала надовго. Тільки чи потрібна йому така пам'ять?

Про це варто замислюватися щоразу, коли пишеш коментар на блозі, вивішуєш фото на профайлі у соціальній мережі, пишеш комусь електронною поштою, реєструєшся на якомусь сервісі... Наступного разу, коли тебе шукатимуть в Google, що там „вистрибне”: те, чим ти пишаєшся, чи те, чого ти соромишся?

Чому я так багато про це пишу? Тому що компанії ведуть себе так само. Вони поспішають, щоб конкурент їх не випередив, щоб клієнти не подалися в інше місце, щоб гроші не заробив хтось інший... І при цьому дуже мало часу тратять на те, щоб подумати.

Крок робиться швидко, і якщо він був необдуманий, то дуже просто зробити наступний крок в іншому напрямку. От тільки слід від кожного кроку може залишитися надовго.

Тому цей пост матиме продовження. Найближчим часом.
(Автор фото - moogs. Взято з Flickr за ліцензією Creative Commons)
P.S. Якщо хтось хоче працювати у Nords PR, то резюме і гарного листа з мотивацією (те, що прийнято називати cover letter) можна слати мені напряму. Замість резюме краще вислати лінк на профайл у діловій соціальній мережі типу LinkedIn, Plaxo, Xing чи Profeo. У листі продемонструйте ваше володіння словом, ваші досягнення і вашу мотивацію.

20 коммент.:

Unknown at 4 квітня 2008 р. о 23:07 сказав...

Вперше чую, щоб в Україні хтось до резюме просив ще й covering letter... Я не претендую на місце у Nords PR, просто цікаво. Зазвичай всім вистачає й резюме.

Ярина Ключковська at 4 квітня 2008 р. о 23:18 сказав...

Олексію, я вражена - п'ятниця, пізній вечір... Я раніше обіду понеділка коментарів не чекала :)

Резюме не дає достатньо інформації (може, людина хороша, просто резюме писати не вміє, або навпаки), а зустрічатися з кожним кандидатом часу нема. З листа можна багато чого побачити: як людина мислить, як висловлює свої думки, наскільки серйозно ставиться до цієї вакансії і т. д. Зрештою, я вважаю супровідний лист проявом елементарної ввічливості. Я майже принципово не розглядаю листи, де в сабджекті написано "резюме", у тексті - "с уважением, yura", а в атачменті висить щось із назвою "CV_Rus". Якщо в людини так мало часу на цю вакансію, то в мене на цю людину - ще менше часу.

І, нарешті, я Вас би й не підозрювала у бажанні перейти до нас на роботу, Вам би в нас було нудно. Але якщо колись передумаєте, то з Вами поспілкуюся і без cover letter.

P.S. Шкода, що блог про PR закрили. Мені було цікаво.

arturclancy at 4 квітня 2008 р. о 23:47 сказав...

Какой там поздний вечер пятницы:)
На счет covering letter - сейчас он становится все более популярным и, как по мне, помагает, как минимум, отсеять сразу неадекватных людей, а как максимум - проявить себя.

Ярина Ключковська at 5 квітня 2008 р. о 00:26 сказав...

Артуре, точно! Автор проявляє себе, а я відсіюю. Тільки дуже мало людей, особливо тих, які шлють нам резюме, про це задумалися. Мабуть, дійсно, хороші люди резюме не шлють, ми на них виходимо самі :)

Olia Binkovska-Abraham at 5 квітня 2008 р. о 02:11 сказав...

якщо чесно, то всі листи з резюме, що містять граматичні та орфографічні помилки в мене особисто йдуть у треш одразу :-) no chances. Якщо у людини не вистачило розуму чи часу перечитати або перевірити свій текст, то де гарантія, що таких текстів не тримаюсь клієнти?

Olia Binkovska-Abraham at 5 квітня 2008 р. о 02:16 сказав...

упс )) не перечитала останнє речення
прошу читати як "не отримають клієнти"

Володимир Дегтярьов at 5 квітня 2008 р. о 13:47 сказав...

Олексію, в Україні cover letter просять майже всі західні компанії, і все більше українських із менеджментом "нового покоління". Називати можуть це по-різному - "сопроводительное письмо", "мотиваційний лист", або й просто "поясніть, чому ви хочете в нас працювати" ))
Так само, як журналісти хочуть отримати не просто прес-реліз, а інформацію, адаптовану для їх видання, так і роботодавці хочуть розуміти, що людина робить свідомий вибір компанії, а не займається масовою розсилкою.

Виталий at 5 квітня 2008 р. о 14:49 сказав...

Насчет молодости и желания заполучить побольше можно и поспорить. Главное, что бы человек мог доказать, что он может делать свою работу. А возраст – этот недостаток, который быстро проходит :)
А насчет сопроводительного письма, дело спорное. Мне кажется, что это не обязательная добавка к резюме.
Хотя само письмо не должно быть таким:

Здрасте
Вот мое резюме жду
Вася

Нужна золотая середина

Анонім сказав...

С одной стороны все конечно так, и тратить время на разговоры с человеком, который не может четко выразить мыслей "на бумаге", не стоит (потому что скорее всего он так же беспорядочно и думает)

Мне вот тоже часто приходят письма с пометкой типа "хочу работать у вас корреспондентом". Про cover letter я вообще молчу, там и в резюме-то ничто не говорит о том, что человек хоть какое-то отношение к написанию текстов имеет (или имел). Но были случаи, когда такие претенденты выполняли тестовую работу совсем неплохо, как для начинающих. Во всяком случае, лучше чем те, кто якобы имеет опыт. Это с другой стороны :)

Ярина Ключковська at 5 квітня 2008 р. о 19:47 сказав...

Знаєте, товариство, ніхто не безгрішний, і я - за другі шанси. Помилки трапляються і в найкращих серед нас. Але чого не розумію - це небажання мислити. І брак часу -не виправдання. Згодна Володимиром, що невпорядкованість тексту є ознакою невпорядкованості мислення. Але сотні порад, як створювати і надсилати резюме - на відстані одного пошуку в Гуглі. Якщо не вистачає креативності і розуму створити щось оригінальне, то, принаймні, можна проявити цікавість і дізнатися, що прийнято.

Коли люди розсилають резюме, вони взагалі не думають, які наслідки може мати цей крок. Те саме відбувається, коли агентство розсилає беззмістовний прес-реліз і потрапляє в чорний список, або коли людина в блозі поливає брудом свого начальника чи клієнта...

Репутація - прикольна штука, ніколи не знаєш, в якому місці яка шпилька її проткне. А з досвіду нашого агентства, особиста репутація кожного з нас грає неабияку роль у залученні клієнтів.

Пишучи цю скаргу на пошукачів роботи, я, насправді, мала за мету нагадати, що кожен наш крок може бути публічним (спитайте хоча б дівчаток, яким дісталося на блозі Аксьонова :) ) і повпливати на нашу репутацію в майбутньому.

Анонім сказав...

Я б це частково списала на молодість і недосвідченість, а не на спішку.
Ну де студент може почути про культуру листування? Не у всіх є вроджена інтелеґентність :)
А три знаки оклику - природнє явище для залежних від інтернету людей...

Анонім сказав...

Принципово не маю резюме. Висить тільки щось по типу СV на одному сайті.
Я - молодий і амбітний, і вважаю, що це не я маю писати листа, чому ж так хочу працювати на якусь величезну і красиву корпорацію, а сама компанія має розуміти, що мотиваційні листи створені для всіх інших рівнів найманців, а не для піарників. Ситуація на ринку праці у нашій сфері така, що компанії самі мають шукати людей, а не якісні фахівці будуть ломитися у поштові скриньки недолугим HR менеджерам.

В принципі, що стосується новачків у професії, то я за те, щоб давати людям шанс проявити себе. Але й людина має розуміти з ким має справу. У вашому випадку кандидат і справді вчинив некоректно.

Ярина Ключковська at 7 квітня 2008 р. о 16:37 сказав...

2Анонім: От не згодна. Якщо студент чогось не знає, то Google знає все. Біда, що студент не знає: перед тим, як стрибати, треба подумати: куди стрибати, для чого стрибати, як стрибати, і що буде, якщо стрибну не туди... А такі люди не думають. Їм треба все і зразу.

2Ваховский Даниил: Якщо у всіх пошукачів буде сформована репутація, яка ще й свідомо культивується, то і їм не треба буде резюме. Зрештою, хіба обов'язково резюме? Це - просто зручна і тому популярна упаковка для інформації, якою зазвичай цікавляться потенційні працедавці. Мене би влаштував лінк на онлайн-профайл, де я побачу історію кар'єри, освіту, навички - а ще було б добре там же мати лінк на потрфоліо своїх робіт чи проектів, рекомендації партнерів, начальників, клієнтів, викладачів чи когось іще, на блог і т. д.

А з приводу того, що "Ситуація на ринку праці у нашій сфері така, що компанії самі мають шукати людей, а не якісні фахівці будуть ломитися у поштові скриньки недолугим HR менеджерам", то я знаю як мінімум кількох дуже адекватних фахівців, які шукають, бо їх не знаходять - або знаходять із пропозиціями не того рівня. Можна бути пасивним - таким собі хробачком, на який має спійматися акула,- а можна займати активну життєву позицію і створювати ті двері, куди пошукач хоче, щоб роботодавець постукав. Звичайно, написати резюме простіше, ніж створити собі репутацію, тому, знову ж таки, одне не відміняє інше.

Ну і знову про кавер-леттери: у мене немає часу дзвонити всім пошукачам, тому, чим більше корисної інформації я отримаю одразу, тим більше шансів, що я зацікавлюся і таки передзвоню. З Вашою, Даниїле, позицією я тут не згодна.

Ось уже й виникла ідея третьої частини цього поста, якої доведеться трохи почекати, але вона обов'язково буде. А другу частину вивішу вже сьогодні.

Анонім сказав...

Вітаю,
потрапила до Вашого блогу завдяки Володимиру Дегтярьову, що залишив коментар до моєї статті - як правильно написати мотиваційний лист.
Абсолютно погоджуюся із вище сказаним, тому хотілося б процитувати Вас у своїй статті. Звісно ж з Вашого дозволу та посиланням на першоджерело. Ось лінк на мою статтю:
http://www.letrodectus.te.ua/?p=386
Дякую.

Ярина Ключковська at 9 квітня 2008 р. о 15:19 сказав...

Яно, стаття у Вас хороша, і сайт класний, і, взагалі, я тільки за. І не тільки тому, що я сама - Muskie alumna :)

А Володі за лінк - merci beaucoup.

Анонім сказав...

Дякую, Ярино. Статтю відредагувала, включивши в неї декілька цитат із Вашого запису.

Ярина Ключковська at 13 квітня 2008 р. о 23:18 сказав...

Яно, дякую навзаєм :) Тепер усім пошукачам рекомендуватиму Вашу статтю :)

Анонім сказав...

Як на мене, тут трохи зміщується акцент з, власне, резюме у бік цього самого мотиваційного листа. Я вже одразу ж бачу яка буде проблема: якщо вже людина не спромоглася скласти резюме - най навіть новачок, все одно це можливо та й всі ми колись були новачками - то як же ж така людина зможе написати "мотиваційного листа"? На мою нескромну думку, хоча мій особистий досвід і "спеціфічно-ай-тішний", якщо нічого цікавого не знайшлося ні там, ні там - ні у резюме, ні у листі, у який це резюме було "загорнуте" - то такого кандидата можна одразу ж відправляти "у сміття". Я так думаю.

Анонім сказав...

Хотів би трішки акценти змістити.Зустрічатись з претендентами часу не має, а читати ці блоги і писати тут коментарі - є.а то виходить що в чужому оці волосинку бачу...потрібно поважати всіх людей.а про думання молодих людей - то тут справа в тому що час зараз такий, що потрібно рішення приймати швидко. і дії робити ще швидше

John at 11 травня 2012 р. о 13:53 сказав...

Дякую за чудову статтю. Потрапив на Ваш блог саме тому, що сам нещодавно закінчив університет і шукаю роботу. Цей процес у мене затягнувся вже на 2 місяці ще будучи студентом, якщо не більше.

Чесно кажучи, враження від українських НР менеджерів не найкраще. Під час пошуку потенційного працевлаштування я перебував на навчанні за кордоном. Скільки б не відправляв ввічливо сформульованих запитань, мотиваційних листів і резюме - жодної відповіді. Яка б то не була компанія - західна чи українська - скрізь темінь. Відразу ж виникає запитання: якщо наші рекрутери запозичають практику західних колег (прикладом є мотиваційний лист), то невже не можна також адаптувати звичку відповідати на листи із запитаннями про вакансію щонайменше?

Інший аспект, що склав на мене не найкраще враження, я прочитав у деяких коментах - це неповага до людей, які шукають роботу, коли НР видалюять "неграмотно" написані листи. Граматика та пунктуація - не показники якостей та навичок людини. Ніщо не може замінити прямого контакту з людиною, що шукає роботу. Я вважаю себе таким прикладом. Перед тим як написати свій комент, я збирався писати мій мотиваційний лист одній західній компанії в Україні. Ділової української мови я не знаю так як більшу частину свого життя я навчався на ангійській і вся бізнес термінологія (та навички написання резюме та супровідних листів), якою я володію - виключно англійська. Гугл, на жаль, не дає достатньої інфомації про ділову українську у правильному написанні цих формальностей. Просто прикро, що дійсно талановиті люди, які прагнуть до чогось і іноді не можуть висловити свою думку "гарно та грамотно", відразу ж потрапляють у сміття.