Ну, не стільки вручили, скільки оголосили лауреатів: хіба Мадонна чи Траволта коли-небудь забирали свою Золоту малину? Але журналістська ініціатива "Не продаємося!" надіслала 30 гривень генпродюсеру ICTV і прикрасила символічну мільйоннодоларову купюру обличчям керівника Енергоатому. І все це - в честь того, що Енергоатом виявився головним замовником, а ICTV - продавцем "джинси" у листопаді. Детальніше про це можна почитати на Телекритиці та на сайті UAPR.
Звичайно, більшість піарщиків - я впевнена! - не такі вже й ліниві чи бездарні, аби користуватися платними сюжетами від доброго життя. Звичайно, ми не прагнемо потрапляти в ТСН чи Подробности з новиною про відкриття магазину клієнта в Ужгороді (хоча клієнт, напевне, був би задоволений, але я б хотіла побачити, що трапиться з рейтингом новин після таких сюжетів :). Але у нас на телебаченні практично немає програм, куди взагалі може потрапити новина про компанію чи її продукцію. Ділові новини - це на 98% заказуха, присмачена напівполітичними сюжетами про нафту-газ, а програм, орієнтованих саме на споживача, взагалі нема, за винятком "Знаку якості" на Інтері.
У моєму досвіді є історія потрапляння на "плюси" з новиною про корпоративну благодійність: UMC збирала гроші для фонду "Діти Чорнобиля", і ми зловили на слові Аллу Мазур, яка за деякий час до того сказала у прямому ефірі, що ТНС висвітлюватиме благодійні проекти, якщо сума благодійного внеску перевищуватиме 100 тисяч доларів.
Але ж новини бізнесу - це не лише новини про благодійність. Ті самі мобільні оператори: найбільші з них обслуговують половину населення України. Це - більше, ніж аудиторія будь-якої, навіть найрейтинговішої програми новин на нашому ТБ. Невже їм нічого сказати такого, що було б цікаво глядачам новин? А, наприклад, прихід нового мобільного оператора в місто - безперечно, новина місцевого значення. То чому місцеві канали так нахабно і відверто вимагають грошей?
Ділові новини як явище, на мою думку, на національних каналах взагалі не існують. "Заказушних" програм, які у нас прийнято називати "діловими новинами", я новинами взагалі вважати не можу. І, якщо так піде й далі, вони вже нікому не будуть потрібні: бізнес-аудиторія отримує необхідну інформацію з Інтернету. А жаль. Хороші ділові новини могли б стати прекрасним магнітом для рекламодавців. Єдина надія - на кабельні канали. Якщо вони створять якісний продукт і охоплять ширшу аудиторію, у них точно є шанс.
Але прислухаємося до слів головреда "Телекритики": "Наталія Лигачова звернула увагу журналістів на ще одну важливу проблему: часто журналістам платять за те, що вони мали б висвітлювати безкоштовно. Представники галузі зв’язків із громадськістю неодноразово нарікали на неможливість пробитись у новини навіть із надзвичайно актуальними інформаційними приводами. Водночас, ЗМІ відмовляються розміщувати актуальну та важливу для їх аудиторії інформацію, «бо за все платять». «Ми хочемо, щоб журналісти сказали замовникам джинси: припиніть платити, і тоді ми говоритимемо про ваші добрі справи безкоштовно», – каже Наталія Лигачова."
Якщо серед журналістів є люди, які з цим згодні, у нас ще є шанс на нормальні стосунки з телебаченням!
вівторок, 11 грудня 2007 р.
Журналісти вперше вручили антипремію за "джинсу"
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
6 коммент.:
а) Уж очень мало "джинсы" ребята нашли в ноябре. Я сам смотрю телевизор максимум раз в 3-4 дня и совсем не в прайм-тайм и наблюдаю как минимум 3-4 "неактуальные" новости за просмотр.
б) "Деловые" новости практически на всех каналах - сплошная джинса. Я вообще не понимаю, кто их аудитория? Подозреваю это заказчики этих самых новостей.
в) Действительно очень мало новостей от коммерческих структур имеют право на освещение в национальных масштабах.
г) Региональные телекомпании - ещё хуже, чем региональная пресса. Ребятам просто платят малекие зарплаты и не заказывают достаточное кол-во рекламы для самоокупаемости.
д) Я, конечно, с удовольствием слежу за развитием "антиджинсовой кампании" но не верю, что эта акция что-либо изменит. Ноги растут от владельцев теле-радиокомпаний, которым плевать на мелкие пакости. А если очень сильно насолят, то, уверен, будут проведенны "индивидуальные разъяснения".
Дякую за коментар, з яким згодна, за винятком пункту (д). За словами Єгора Соболева, відновлення довіри людей до журналістів - це ключ до виживання самої професії журналіста. Симпатичне обличчя, яке озвучує заказушний матеріал, дуже легко замінити. А спробуй замінити журналіста, якому дійсно довіряють. Ключове слово тут - довіра, без неї репутацію не збудуєш.
Ярино, згоден. На жаль, все написане вище про проблему ділових новин на національних ТВ-каналах на регіональному рівні стосується й друкованих ЗМІ.
Завтра вилітаю до Ужгорода проводити вже п'яту регіональну подію за останні два місяці, і вже зараз знаю, що журналісти після події підходимуть до мене з питанням оплати матеріалу.
Звичайно, дуже сумно, коли редактор відправляє журналіста не збирати інформацію, корисну для читача, а продавати репортажі.
Хоча, за теорією Маслоу, все логічно (хоч і сумно). Спочатку нагальні редакційні потреби - зарплатня штату, оренда та друк чергового накладу, а вже наприкінець - потреба поваги та схвалення.
Економічні закони не перестрибнеш - чекатимемо на розвиток бізнесу в регіонах та вихід великих видавничих холдингів із своїми редакційними стандартами на регіональні ринки.
Ярина. Единственное, что могу ответить это - "время покажет" =) Будем ждать изменений...
Ярына, не совсем согласен с тобой, ну откажется один или два журнала с деньгами, которые они собирают от рекламы, от джинсы, а остальные как брали так и будут брать бабулетос. Ты же наверное помнишь как в прошлом году мы считали присутствие одной компании в СМИ и какие вышли цифры. С того времени много не изменилось. Та компания остается чемпионом по заказухам, несмотря на любую журналисткою инициативу.
Пару месяцев назад топ-менеджмент украинского мобильного оператора :), с международными корнями ездил по регионам. Так во Львове ни одна из газет не хотела брать у него интервью просто так. И такая ситуация почти везде. Сегодня просто не реально ждать отказа от такого цирка в регионах
Виталик
А я все-таки оптиміст. Не за один день - і не за один рік, але в міру того як медіа переходять від етапу виживання до етапу розвитку саме як бізнесу, правда буде за нами. А замовники "джинси" розумітимуть, що цей інструмент неефективний. Так, статті виходять, а далі?
Дописати коментар