Блог Nords PR Ukraine на конкурсі Best Ukrainian Blog Awards

17-19 жовтня Blogcamp CEE 2008 збере у Києві 500 спеціалістів із новітніх медіа, блоґерів, стартаперів та інвесторів із Цетральної та Східної Європи (Central and Eastern Europe, CEE).

Цього року Blogcamp проходить вдруге. Blogcamp 2007 став першим баркемпом у Східній Європі, і орієнтувався на учасників з пострадянських країн. (Саме слово "баркемп" означає популярний ІТ-колах формат проведення (не)конференцій, що дає можливість виступити кожному учаснику. Дізнатися більше можна зі статті у вікіпедії). Blogcamp 2007 дав старт баркемпівському руху в Східній Європі та Центральній Азії: за цей рік відбулося понад 10 подій формату баркемп на просторі від Латвії до Киргизстану.

Як це заведено на баркемпах, участь у конференції безкоштовна, а сама подія багато у чому організовується її учасниками. Перший день, п'ятниця, 17 жовтня є ознайомчим, для орієнтації у події. Під час нього пройде кілька сесій, присвячених ринкам регіону CEE. Другий день, субота, 18 жовтня - це, власне, день баркемпу. Третій день, неділя, 19 жовтня – це День Інвестора. Крім того, відбудуться кілька інших подій, серед яких - конкурс блогів БУБА (Best Ukrainian Blog Awards) )).

Головна мета Конкурсу - визначити найцікавіші українські блоґи в 7 номінаціях. Переможців буде відзначено 18 жовтня в рамках проведення BlogcampCEE2008.

Серед учасників в категорії "Професійні блоги" - і наш блог. Голосуйте! ))

Як оцінити успішність блогу?

Том Мерфі в останньому пості поділився шаблоном (PDF) для відслідковування динаміки активності, розробленим канадським офісом Hill & Knowlton.
Мені здається, гарно структурована подача інформації.
А за якими показниками діяльності на блозі слідкуєте ви?

Блоги: анонс онлайн-семінару та опитування

Не зміг не прпоаносувати цю подію: 25го червня, в середу, о 18.00 Антон Попов, автор блогу http://blogbook.ru та книги «Блоги - нова сфера впливу» відкриє серію вебінарів на Profeo. Антон відповість на питання про ведення та просування блогів, побудову персонального бренду, маркетинг в соціальних мережах та блогосфері. Про деталі вебінару можна дізнатись на блозі групи "Вебінари".

А як ви використовуєте блоги? Був би вдячний, якби ви витратили 30 секунд свого часу та відповіли на 4 питання анкети на Анкетері

PS До речі, які ресурси для онлайн-опитувань використовуєте ви? Спеціалізовані standalone-сайти чи вбудовані в блогохостингові сервіси інструменти?

Три історії для Попелюшки, або Про підробки в Інтернеті

Історія 1

Американська студентка Хайді Сі загубила сумочку. І не просто сумочку, а сумочку фірми Coach, подаровану колишнім бойфрендом, який, до того ж, воює в Іраку. Бідна дівчинка так спереживалася, що розмістила оголошення по всьому університетському містечку і запропонувала винагороду у 500 доларів тому, хто цю сумочку їй поверне. І таки повернули, і взяли гроші. Але бідна Хайді з жахом виявила, що її дорогоцінна сумочка – дешева підробка.


Історія 2

Керівник однієї міжнародної компанії на ринку luxury – випускник коледжу Hunter у Нью-Йорку. Не так давно його компанія вручила цьому навчальному закладу благодійний внесок на суму 1 мільйон доларів. Із вдячності, університет запровадив новий навчальний курс на основі побажань цієї компанії. Для викладання курсу запросили недосвідченого викладача, якому загрожувало звільнення через низьку оцінку його викладацької роботи. Юрист компанії постійно контролював зміст курсу. За це задоволення компанії довелося заплатити зайвих 10 тисяч доларів. До речі, ідея такого корпоративного курсу належить PR-агентству компанії.


Історія 3

Викладач університетського курсу „Стратегічні зв'язки з громадськістю” запропонував своїм студентам розробити PR-кампанію з приводу боротьби з підробками для Міжнародної Антиконтрафактної Коаліції (IACC). Студенти придумали фіктивного персонажа, від імені якого створили фейк-блог, фейк-профілі на соціальних мережах, розмістили відео на YouTube, розклеїли флаєри... „Я ненавиджу все підробне, це просто жахливо,” – заявляв цей фіктивний персонаж.


***
Що спільного між цими трьома історіями? Якщо Ви слідкуєте за тим, що обговорює міжнародна PR-спільнота, то вам відома відповідь на це питання. Насправді це – одна і та сама історія.

Виробник дорогих аксесуарів Coach заплатив університету Hunter College, університет швиденько накалатав курс зі „Стратегічного PR”, під невсипущим оком компанії студенти створили фіктивного персонажа – сердешну Хайді Сі, яка під впливом емоцій почала боротися з фальшованими сумочками... Решту знає Google.

Я розпитала 3-х українських експертів з PR та онлайн-комунікацій про їхні враження від цієї кампанії та від реакції на неї професійної спільноти. Ось що вони мені розповіли.

Сергій Біденко, директор Evolution PR та Partizan Media Ukraine

Студентам поставлю "залік". :) Але із застереженнями...
Ідея реалізації проекту цілком нормальна, і, як ми бачимо, ефективна. Інформацію до цільової аудиторії донесено. Обговорення зініційовано. До того ж, не лише теми контрафактної продукції, але й самого проекту. Це вважаю позитивним результатом.

Відносно реакції професійної спільноти, то вважаю їхнє обурення недоречним.
А загалом, будь-яка інформаційна активність в соціальних мережах має бути дуже обережною та поважною до людей.

Мені здається, що розкриття правди щодо таких проектів подібне до зради друга. Якому ти вірив, і який раптово виявився зовсім іншою людиною, ніж ти вважав.

Ярослав Гордієвич, медіа-менеджер EPAM Systems, блогер

Як на мене, якщо організатори подібної кампанії не проти того, щоб на їх прикладі обговорювали етику в піарі - то чому б і ні? Чим виробники luxury товарів гірші за Walmart та Sony? :)

А якщо серйозно - то було б цікавим дослідити ставлення до такого онлайн-обману у аудиторії, на яку він був спрямований. Чи не занадто високу ціну платить компанія за ігри в онлайні з емоціями (з колишнім хлопцем, який служить в Іраку гарно придумали) публіки?

Що ж стосується етики, то на відміну від кампаній астротурфінгу, в цьому випадку організатори принаймні в кінці повідомили аудиторію, що це все було придумано. Вже за це їм можна подякувати :)

Дмитро Адріанов, фахівець з онлайн-комунікацій
З одного боку - як рекламіст, я визнаю, що Coach абсолютно ефективно витратив $10К (до речі, мізерний бюджет, як для маркетингових заходів в Америці) на непрямі рекламні засоби, апелюючи до правильно визначеної і вразливої цільової аудиторії і використовуючи найбільш потужний інструмент – Word of Mouth. Бренд Coach максимально використав і Product placement, і люксові атрибути продукції, які варті $500, і неприхований меседж до тренд-сеттерів.

Але як людині, мені не до вподоби ані безпринципність з боку компанії, яка навіть не приховує комерційний інтерес і ТАКИМИ засобами маніпулює студентами руками викладачів, ані те, що ця кампанія має ніби суто пізнавальний характер.

Більш за все мене вразила прірва між тим, що намагаються донести до студентів, і хто це намагається зробити. Як може підробка говорити про проблему підробок?! Чи будуть довіряти віртуальному герою і розмотувати низку фактів, що стоять за проблемами підробок, чи дізнавшись про «фейковість» так і сприйматимуть все інше? Це дуже складний психологічний експеримент, і сподіватися на 100% очікувану реакцію я б не став…

***

Ну і мої 5 копійок. Інтернет – дуже еластичне середовище, яке легко витримує навіть максимально натягнені принципи і правила. З його приходом етика в комунікаціях остаточно утвердилася в ролі падчериці, про яку згадують тільки тоді, коли треба гарно виглядати перед гостями.

Проте давайте поговоримо про інше. Наприклад, про ефективність. Чи може бути сфабрикований блог ефективним вирішенням проблеми підробок? Адже, неминуче, завдання PR-кампанії не може бути виконано, якщо немає довіри до повідомлень. Пам'ятаєте, як сказав старенький Макклюен – The media is the message. Фальсифіковане джерело повідомлень і фальсифіковані канали комунікації аж ніяк не можуть сприяти довірі до повідомлень, якими б правильними вони не були.

І те, що ці методи не просто існують, а їх викладають студентам у вузах, - саме це мене і лякає. Так само, як і те, що деякі поважні українські фахівці вважають кампанію „Хайді Сі” хорошою, ефективною. Особливо симптоматична відповідь Дмитра Адріанова: „як людина”, він засуджує такі методи як неетичні, але „як рекламіст”...

Невже всім фахівцям із комунікацій пора записатися у послідовники Маккіавеллі і написати на футболках „Мета виправдовує засоби”? Невже зрада друга в особистому житті, це погано, але при цьому обман довіри аудиторії для бізнесу – це добре? Невже Попелюшка-етика довіку митиме посуд і не матиме жодного шансу впливати на бізнес-рішення?

А як гадаєте ви? Чи мають право на існування віртуальні персонажі під виглядом реальних? І чи правильно використовувати таких персонажів у бізнес-комунікаціях?

Соціальні медіа в Україні - крига скресла!

Рік тому, під час семінару для групи піарщиків (мушу сказати, достатньо "просунутих") я почала говорити про Веб 2.0, соціальні медіа, блоги і т. д. Мені було дуже складно зрозуміти, чому більшість аудиторії реагує так пасивно, аж доки один зі слухачів, мабуть, найсміливіший, не пояснив: "Ну чого ви стільки про це говорите? Інтернет - це для лузерів, соціально неповноцінних людей, яким не вистачає спілкування в реальному житті. От вони сидять і щось там пишуть собі..."

Фаст-форвард на 12 місяців уперед, тобто у вчорашній день. Про соціальні медіа я говорила із членами PR-Комітету ЕВА. Ключові моменти можна побачити у презентації "Social Media: From Geek Paradise to a Business Tool" на SlideShare. Готуючи презентацію, я активно посилалася на дані Максона Пуговського і Германа Богапова, а також на дослідження Edelman Trust Barometer і Forrester "Social Technographics", за що їм, а також багатьом іншим блогерам, які сформували моє ставлення до цього питання, дуже дякую.

Перед початком презентації я задала аудиторії кілька питань. Виявилося, що практично ніхто не має свого блогу (за винятком моїх же колег з Nords PR в аудиторії та ще кількох ЖЖ-юзерів), проте приблизно половина читає блоги, дві третини коментують пости і новини в Інтернеті чи постять на форумах, і всі регулярно "гуглять" свою компанію та своє власне ім'я. Тобто про силу Інтернету знають всі, але мало хто знає, як її використати з толком для своєї компанії.

Всю презентацію, яка зайняла рівно годину (тобто удвічі довше, ніж я планувала), я розраховувала агресивно продавати ідею соціальних медіа як інструменту для розвитку бізнесу. Засновуючись на попередньому досвіді, я очікувала пасивно-агресивної реакції. Проте її не було. Навпаки, люди сприймали все дуже позитивно, і навіть не протестували, коли я для прикладу послалася на наш таки блог Nords PR як приклад результативного використання соціальних медіа (за що дуже дякую всім, хто нас читає і спілкується з нами на блозі).

Після презентації кілька слухачів сказали мені, що змінюють своє ставлення до блогів у позитивний бік. А один професіонал, якого я дуже шаную, навіть задумався над створенням власного блогу (як тільки він це реалізує, я поставлю на нього лінк).

Для мене все це насамперед означає, що, хоча українська PR-галузь і винна в тому, що відстає у плані освоєння нових комунікаційних інструментів, все таки переломний момент настав. В міру того як проникнення Інтернету зростає, і все більше людей виходять у мережу, у PR-ників не буде виходу, їм доведеться доганяти свою аудиторію, замість того, щоб бути з нею на рівні або грати на випередження. Нарешті ми це починаємо розуміти.

Мені було дуже приємно, що я вже можу наводити приклади корпоративних блогів в Україні, наприклад, ПриватБанк та kmbs.

Сподіваюся, ті компанії, які вирішать грати в цю непросту гру, робитимуть це за правилами і не дискредитують самої ідеї. Адже Інтернет повністю змінює принципи комунікації, урівнюючи всіх у правах. Якщо компаніям не завадить їх самовпевненість і звичка контролювати комунікацію, то вони отримають гарний шанс налагодити гарні стосунки зі своїми стейкхолдерами в Інтернеті.

Useful blog reading

Є декілька блогів, які слід поставити в RSS-reader кожному спеціалісту із роботі зі ЗМІ, особливо якщо ви прийшли в PR не з журналістики (як, наприклад, я - давній досвід роботи регіональним дописувачем в економічному щоденному виданні Eastern Economist навчив мене писати коротко й стисло, проте, працюючи віддалено, я не мав змоги побачити, які етапи проходить стаття чи повідомлення в редакції).

• "Нотатки злого редактора" - блог Павла Урусова, головного редактора журнала Windows Vista та колишнього головного редактора журнала Сота. Павло робить акцент на IT-індустрії, проте корисно буде читати всім, хто хоче побачити видавничий бізнес та редакцію зсередини.
• http://svinoryl.livejournal.com/ - ЖЖ колишнього редактора розділу "Гроші" Контрактів, а зараз аналітика в українській інвестиційній компанії. Ім'я не називатиму, оскільки автор його сам не афішує, проте всі охочі після невеликого дослідження зможуть вирахувати самі ))). Автор часто дає гострі і цікаві огляди ринку ділових ЗМІ і свою суб'єктивну, але від того не менш цікаву оцінку подій на медіа-ринку в цілому.
• Блог Влада Гороховського, оглядача журнала Mobility (дякую arturclancy за посилання) - це вже точно для зацікавлених в IT-індустрії.

Ну і, звичайно, в переліку повинні бути вже згадувані в цьому блозі раніше PRweb. Блог о public relations в интернете, блоги журналістів Кореспонденту та Новинаря. Буду радий посилання на нові джерела )).