5 речей, які треба вміти молодому PR-нику

Щойно повернулася з круглого столу за результатами проекту AIESEC "PR-Ukraine. Growth in PR". Хто не в курсі, то суть проекту полягала в тому, що група активістів - членів AIESEC - зібрали докупи 80 студентів, які хочуть робити кар'єру в PR, і 12 досвідчених PR-фахівців, які провели майстер-класи для цієї групи студентів. Мені випала честь провести перший, вступний майстер-клас (за що мені дістався чудовий сертифікат, який на фото - принагідно дякую всім, завдяки кому він дістався саме мені).

Детальніше про хід проекту можна дізнатися з блогу, який вів один із його учасників, справжній PR-перець Віктор Зінченко.

А сьогодні на круглому столі підбивалися підсумки і обговорювалося болюче для всіх питання освіти в PR.

Я - активний пропонент системної освіти в PR, існування професійних стандартів PR, на які треба орієнтуватися, і т. д. Проте цілком закономірно, що якісної академічної освіти у цій сфері в Україні зараз бути не може (я не говорю про пост-дипломні програми для практиків, такі як CIPR чи освітні проекти на зразок UAPR-Академії чи PR-школи kmbs). Ми ще не напрацювали того обсягу знань, який може перерости в повноцінну академічну освіту. Тому проблема наявності системної освіти для піарщиків (бакалавр - магістр - кандидат наук - і т. д.) - це не страшно, все прийде з часом.

Що мене лякає більше, то це той факт, що багато майбутніх піарщиків очікують, що формальна освіта замінить їм необхідність розвиватися самостійно, читати книги, проходити практику і т. д. Наприклад, аудиторії проекту найбільше подобалося слухати кейси, конкретні поради і т. д. Вони хотіли отримувати рецепти чи алгоритми, які потім можна застосовувати до інших ситуацій. І при тому, що я вірю в кейси, мене турбує, що люди прагнуть звести до мінімуму процес мислення.

В PRі так не буває. Існує загальна база знань, яку можна отримати з книжок. Існують кейси. Існують більш-менш універсальні правила. Проте знання цих речей не робить людину професіоналом. Щоб бути дійсно профі, треба виходити за рівень підмайстра-ремісника і ставати митцем. І це стосується кожного фахівця, навіть початківця. Професіоналом треба бути на будь-якому ієрархічному рівні.

Рецепт, який просили озвучити сьогодні на круглому столі, стосувався мінімуму навичок початківця-піарника, необхідних, щоб його взяли на роботу. Ось моя версія, і там не лише навички.

1. Вміння висловлювати думки на письмі

2. Вміння спілкуватися / знаходити спільну мову з людьми

3. Навички управління проектами

4. Широка гуманітарна освіта (гуманітарна не в тому розумінні, що фінансистам чи технарям нема чого робити в PR, а те, що американці називають liberal arts), широта кругозору

5. Вміння і бажання вчитися

АПДЕЙТ: 6. Вміння вирішувати проблеми. Типу як містер Вулф у "Кримінальному чтиві". Тобто: аналізуємо - бачимо, де проблема - вирішуємо, як розв'язати проблему - розв'язуємо проблему. Тут і аналітичне мислення, і творче мислення, і дуже-дуже швидке й інтенсивне мислення - все зразу. (дякую Тані Бабенко за нагадування)

А які базові навички вважаєте найнеобхіднішими для PR ви?

Соціальні медіа в Україні - крига скресла!

Рік тому, під час семінару для групи піарщиків (мушу сказати, достатньо "просунутих") я почала говорити про Веб 2.0, соціальні медіа, блоги і т. д. Мені було дуже складно зрозуміти, чому більшість аудиторії реагує так пасивно, аж доки один зі слухачів, мабуть, найсміливіший, не пояснив: "Ну чого ви стільки про це говорите? Інтернет - це для лузерів, соціально неповноцінних людей, яким не вистачає спілкування в реальному житті. От вони сидять і щось там пишуть собі..."

Фаст-форвард на 12 місяців уперед, тобто у вчорашній день. Про соціальні медіа я говорила із членами PR-Комітету ЕВА. Ключові моменти можна побачити у презентації "Social Media: From Geek Paradise to a Business Tool" на SlideShare. Готуючи презентацію, я активно посилалася на дані Максона Пуговського і Германа Богапова, а також на дослідження Edelman Trust Barometer і Forrester "Social Technographics", за що їм, а також багатьом іншим блогерам, які сформували моє ставлення до цього питання, дуже дякую.

Перед початком презентації я задала аудиторії кілька питань. Виявилося, що практично ніхто не має свого блогу (за винятком моїх же колег з Nords PR в аудиторії та ще кількох ЖЖ-юзерів), проте приблизно половина читає блоги, дві третини коментують пости і новини в Інтернеті чи постять на форумах, і всі регулярно "гуглять" свою компанію та своє власне ім'я. Тобто про силу Інтернету знають всі, але мало хто знає, як її використати з толком для своєї компанії.

Всю презентацію, яка зайняла рівно годину (тобто удвічі довше, ніж я планувала), я розраховувала агресивно продавати ідею соціальних медіа як інструменту для розвитку бізнесу. Засновуючись на попередньому досвіді, я очікувала пасивно-агресивної реакції. Проте її не було. Навпаки, люди сприймали все дуже позитивно, і навіть не протестували, коли я для прикладу послалася на наш таки блог Nords PR як приклад результативного використання соціальних медіа (за що дуже дякую всім, хто нас читає і спілкується з нами на блозі).

Після презентації кілька слухачів сказали мені, що змінюють своє ставлення до блогів у позитивний бік. А один професіонал, якого я дуже шаную, навіть задумався над створенням власного блогу (як тільки він це реалізує, я поставлю на нього лінк).

Для мене все це насамперед означає, що, хоча українська PR-галузь і винна в тому, що відстає у плані освоєння нових комунікаційних інструментів, все таки переломний момент настав. В міру того як проникнення Інтернету зростає, і все більше людей виходять у мережу, у PR-ників не буде виходу, їм доведеться доганяти свою аудиторію, замість того, щоб бути з нею на рівні або грати на випередження. Нарешті ми це починаємо розуміти.

Мені було дуже приємно, що я вже можу наводити приклади корпоративних блогів в Україні, наприклад, ПриватБанк та kmbs.

Сподіваюся, ті компанії, які вирішать грати в цю непросту гру, робитимуть це за правилами і не дискредитують самої ідеї. Адже Інтернет повністю змінює принципи комунікації, урівнюючи всіх у правах. Якщо компаніям не завадить їх самовпевненість і звичка контролювати комунікацію, то вони отримають гарний шанс налагодити гарні стосунки зі своїми стейкхолдерами в Інтернеті.

Вибір місця для прес-події очима журналіста

Артур Оруджалієв з "Компьютерного обозрения" у своєму блозі пише про що ж думають журналісти про місця проведення прес-конференцій та презентацій, а його колеги доповнюють. Дуже корисні insights - скажімо, ніколи не розглядав прес-центр Ліги як зручне для журналіста місце. До речі, а як часто ви опитуєте журналістів про їх враження від події? Анкетування та отримання зворотнього зв'язку від журналістів - постійна практика в нашій агенції, проте найчастіше ми цікавимося змістом, рідко коли - тому, наскільки зручним було місце проведення. Виявляється, дарма! ))

А ти записався на БлогКемп?

Про Європейський PR-Конгрес

Завтра-післязавтра пройде другий щорічний Європейський PR-Конгрес. (UAPR, правління якої я маю честь очолювати, є його ініціатором). Програма конгресу, на мою, хоч і прямо зацікавлену, але дійсно переконану думку, абсолютно нічим не уступає великим міжнародним подіям у сфері зв'язків з громадськістю. Ось, на моє переконання, її найяскравіші моменти:

- виступ Лезлі Гейнс-Росс, гуру в питаннях корпоративної репутації та репутації першої особи, актора книги CEO Capital та одного з моїх улюблених блогів на PR-тематику ReputationXChange

- виступ Пола Холмса, найбільш відомого як The Holmes Report і конкурсом SABRE, який розповідатиме про роль PR у розбудові бренду та корпоративної ідентичності

- виступ Діна Крюкеберга, співавтора книги This is PR: The Realities of Public Relations, з якої багато років тому почалося моє системне знайомство з PR

-виступ Гійома дю Гардьє, європейського гуру в питаннях Інтернет-комунікацій, автора блогу PR Thoughts та ідеолога CEO Blogger's Club

- Раз вже заговорили про Інтернет-PR, не можу не порекомендувати workshop, який я матиму честь модерувати: PR 2.0. Як Інтернет змінює модель спілкування. Обіцяю цікавих спікерів з дискусійними презентаціями :)

- Співзасновник Nords PR Ukraine Айгарс Нордс розповідатиме про те, як його компанія у Латвії вимірює та оцінює репутацію компаній.

- Нарешті, про український досвід фінансової оцінки репутації поговоримо у форматі ток-шоу «Репутація українського бізнесу - хто формує та хто оцінює?». Під модеруванням відомого телеведучого Олега Панюти представники інвестиційних компаній та піарщики намагатимуться причепити "ярличок із ціною" на репутацію українських компаній. Серед спікерів - засновник і генеральний директор Concorde Capital (клієнт Nords PR Ukraine) Ігор Мазепа, який зі своєю командою за останні 3 роки залучив для українських компаній понад 1,5 мільярда доларів. Буде цікаво почути, чи збігається думка фінансистів та піарщиків про те, як саме формуються нематеріальні активи і яка роль у цьому зв'язків з громадськістю.

Сподіваюся побачити всіх на Європейському PR-Конгресі!