Показ дописів із міткою pr events. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою pr events. Показати всі дописи

пʼятниця, 24 жовтня 2008 р.

Blogcamp CEE 2008: враження


Мабуть, кожен, пов'язаний з Уанетом та блогами, знає, що на минулих вихідних пройшов BlogcampCEE 2008 - вже друга "неконференція", присвячена блогам, соціальним мережам, Інтернет-проектам та веб2.0-сервісам.

Організатори цього року "виклались" ще більше, ніж минулого - блогкемп тривав 3 дні, учасників було більше, програма - більш насичена: додалися конкурс Best Ukrainian Blog Awards та день інвестора. До речі, блог Nords PR пройшов до фіналу конкурсу блогів в категорії "Професійний блог") Дякуємо всім, хто проголосував за нас, і щиро вітаємо переможця в цій категорії - Романа Хіміча, консультанта у галузі мобільних технологій.

Особливість Блогкемпу - це повністю User-Generated програма. Ажіотаж серед доповідачів був такий, що в перший день вже через пів-години після початку реєстрації я вже не зміг знайти вільного слоту для презентації. Тож презентація про найкращі піар-кампанії в блогах чекатиме наступної нагоди )). Процитую організаторів: "Блоґкемп зібрав 821 учасника з України, Азербайджану, Білорусії, Грузії, Казахстану, Латвії, Литви, Молдови, Нідерландів, Норвегії, Польщі, США, Росії, Узбекистану, Естонії. За 3 дні відбулося 87 блоґкемпівських сесій, а також 3 сесії и 10 презентацій стартапів в рамках Дня Інвестора. В сумі - 100."

В програмі було багато цікавих доповідей. Мені чи не найбільше сподобався виступ Ігоря Шастітко, "Євангеліста" Microsoft - експерта з ІТ-інфраструктури, який розповідав про можливості Live Writer/Live Toolbar та Microsoft PopFly для блогерів і потім в кулуарах - про онлайн-офіс office.live.com для особистого користування та для малого бізнесу. Дещо ми вже застосували в своїй щоденній комунікації, над деякими процесами серйозно задумалися.

А ще я задумався над використанням такого формату для PR-фахівців - наскільки готові, на вашу думку, українські піарщики спілкуватись та ділитись досвідом?

понеділок, 21 квітня 2008 р.

5 порад, як диригувати круглим столом

Круглі столи - це нові прес-конференції. У сенсі, що мода на них витісняє моду на "пресухи" (думка не моя, її висловила Оксана Гошва).


Щоб обговорити проблему, тенденцію і т. д. - тобто про щось подискутувати, за оцей самий круглий стіл садять від 3 до 15 дуже різних людей. А ще є аудиторія - з питаннями, коментарями, оплесками, сміхом... І весь цей хаос треба упорядковувати, дискусію - стимулювати, тему - витримувати, спікерів - деяких перебивати, інших - заохочувати, а все для того, щоб подія була цікавою і корисною її учасникам і слухачам. Усі ці непрості завдання лягають на плечі модераторові.

Як і багатьом колегам у PR, мені теж доводиться модерувати круглі столи. Останній із них - у рамках 2-ї міжнародної конференції "Корпоративна соціальна відповідальність", організованої журналом "Эксперт" - мене здивував тим, що після нього людей 5 подякувало мені за хорошу модерацію :) (для мене, це те саме, що після концерту вручити квіти не співакам, а ведучому). При цьому спікери були - просто супер. Я проаналізувала те, що могло би справити на слухачів враження хорошої модерації, і ось він, результат.
Модератор - такий собі диригент-імпровізатор. У його розпорядженні - солісти (спікери), оркестр (слухачі), теми (питання, які обговорюються). У нього немає власної партії (тобто, власної думки), але є своє бачення твору (події).

5 музичних порад модераторові круглого столу

1. Знати ноти. Не знаючи партитури майже напам'ять, диригент не зможе повести за собою оркестрантів. І модератор повинен розбиратися у темі події так, щоб не видаватися менш компетентним за спікерів.

У сфері КСВ я не новачок, і щось таки знаю. Проте, готуючись до круглого столу про вимірювання КСВ, я "прошерстила" масу публікацій саме з приводу цієї специфіки, щоби "вникнути" з тим, про що говорять, і розмовляти зі спікерами однією мовою. Тому я була готова говорити про Global Compact і GRI, про фондові індекси Dow Jones Sustainability та FTSEgood, порівнювати кількість показників у різних системах репортингу і посилатися на досвід як українських, так і зарубіжних компаній. Таким чином, я "не випадала"з дискусії, легко розуміла, про що іде мова, і завоювала авторитет в очах спікерів (а це важливо, особливо, коли доводиться їх штовхати ногою під столом :) ).

2. Знати звучання інструментів. Диригент розуміє, яка партія належить тромбону, а яка - флейті, коли дати поспівати скрипці, а коли треба, щоб ударили литаври. Модератор повинен ознайомитися зі спікерами, їх біографіями, досвідом, публікаціями для того, щоби розуміти, що вони говоритимуть, яка їхня точка зору на проблему. А ще дуже корисно поговорити зі спікерами просто перед подією.

Мені пощастило: всі спікери - відомі, публічні люди, і я без труднощів знайшла про них багато інформації. Це допомогло мені почати з ними розмову перед початком події, встановити контакт і настроїти їх на відповідний рівень розмови.

А ще я була готова до того, що вони скажуть, і могла підготувати індивідуальні питання, які задавала їм після їхнього основного виступу. Таким чином, окрім "стандартних" питань до всіх, у мене були питання-рефлексії до кожного спікера, і слухачі отримували більше конкретної інформації.

3. Вміти імпровізувати. Жоден твір не виконується однаково двічі. Навіть якщо існує попередня домовленість стосовно тез виступу кожного спікера, у ході дискусії можуть говоритися різні речі. Модератор повинен їх "виловлювати" і, якщо треба, реагувати.

Якщо мені треба було, щоби спікер говорив більш конкретно або пояснив якийсь специфічний момент, я ставила йому питання, посилаючись на його ж слова чи слова його колеги.

Наприклад, Момо Махадава з ізраїльської компанії MAALA, яка робить свій фондовий індекс соціально відповідальних компаній, я спитала: яка компанія швидше потрапить до вашого індексу: та, яка потратила 100 тис. доларів на дорогий глянцевий звіт про КСВ, чи та, яка віддала ті гроші на благодійність і нікому не сказала? Якраз перед тим Молен Бейкер із Business in the Community (Великобританія) говорив про різницю між звітністю і висвітленням КСВ.

Це, мабуть, цікавіше, ніж просто сказати: "А зараз надаю слово такому-то спікерові."

4. Варіювати ритм. Диригент не махає своєю паличкою в одному темпі весь твір. Ніщо так не вбиває круглий стіл, як монотонний монолог. А якщо їх 5 або більше, то слухачам доведеться або писати багато SMS-ок, або заснути, або піти в інше місце. Тому у формат відразу варто закласти кілька питань і встановити часове обмеження на виступ кожного спікера. Решту інформації з нього краще "витягати" окремими питаннями.

Перед круглим столом я запропонувала такий формат спікерам, і вони погодилися, хоча дехто з них готував довгі презентації. Діалог - завжди цікавіше, ніж монолог. У результаті, всі встигли сказати те, що хотіли, а слухачам не було нудно.

5. Бути емоційним. Диригент начебто програє своїми емоційними рухами весь твір, надихаючи і скеровуючи оркестр. Деякі модератори прагнуть бути підкреслено нейтральними і формальними. А я намагаюся випромінювати ентузіазм і радість від обговорення саме цієї теми. А ще - ставити явно загострені та іноді трошки дурнуваті питання, аби тільки викликати емоційну реакцію у спікера. Деякі з них самі проявляють почуття, проте багато хто тримається дуже формально і тому говорить сухо чи нудно. Розговорити - значить зачепити струну.

КСВ, та ще й вимірювання - на цій темі було легко скотитися в обговорення різних стандартів нефінансової звітності, майбутнього ISO 26 000 і т. д. Натомість я намагалася викликати у спікерів сміх, спровокувати їх на яскраві образи або приклади. І не особливо старалася гасити емоційне напруження, коли воно виникало. Згасити його можна однією фразою, а викликати - набагато важче.

І ще одне: мене все життя критикують за те, що я говорю швидко. Я з цим намагаюся боротися. Проте я переконана: краще говорити трохи зашвидко (і це створює враження впевненості та емоційності), ніж занадто повільно (бо це інтерпретується як брак ентузіазму або компетентності).

А які поради знадобилися колись вам? Що ви робите, коли готуєтеся модерувати подію?

Фото взято з Flickr, автор - Matthew J. Stinson

АПДЕЙТ: Оксана поділилася корисними лінками в коментарях. Сподіваюся, вона не проти, якщо я продублюю їх тут:

понеділок, 14 січня 2008 р.

Прес-центри в роботі PR-агентства

В останньому номері Marketing Media Review вийшло декілька матеріалів стосовно послуг прес-центрів, які існують в Україні.
Вирішив й сам накидати декілька думок з свого досвіду )).

Nords PR Ukraine часто працює з незалежними прес-центрами як майданчиками для проведення заходів для преси – прес-конференцій, круглих столів і т.д. При проведенні заходів в Києві використовуємо як прес-центри інформагентств (Українські новини, РБК, УНІАН), так і конференц-зали найбільших готелів та бізнес-центрів (Прем'єр-Палац, Radisson SAS, Hyatt, бізнес-центр Леонардо). Як перші, так і другі добре відомі журналістам, найчастіше розташовані в діловому центрі міста (за виключенням хіба що прес-центру ЛігиБізнесІнформ). Вартість оренди прес-центру інформ-агентства істотно нижча за оренду конференц-залу в престижному готелі. Переваги ж прес-центрів – комплексні послуги, в які входить професійна настройка звукової і відео-апаратури, світла, можливість підключення мікрофонів телекамер, устаткування і персонал для синхронного перекладу, проекційне устаткування, кейтерінгові послуги.

Багато прес-центрів інформагентств надають додаткові послуги – розсилка анонса про захід щодо своєї бази даних ЗМІ і розміщення його на сайті, трансляція в Інтернеті і т.д. На жаль, розсилка анонса про захід часто не цільова і може викликати 1) реакцію журналіста як на спам, і 2) явку так званих «фуршетчиків» - псевдо-журналістів, які відвідують прес-тусовку виключно з метою зібрати сувеніри і пригоститися на фуршеті. Недоліки інформагентств– часто невеликі приміщення (до 30-40 сидячих місць), жорсткі вимоги стосовно додаткового брендування залу: встановлення банерів з символікою клієнта часто заборонену, в кадрі багато логотипів самого прес-центру. До недоліків більшості прес-центрів, розташованих в центрі міста, можна віднести і відсутність достатньої кількості місць для паркування – як для організаторів заходів, так і для журналістів на власному транспорті або телевізійних знімальних груп.

У регіонах непогана ситуація з прес-центрами в містах-мільйонниках, в обласних і районних центрах для проведення заходів для преси найчастіше використовуються конференц-зали готелів. Варто відзначити мережу прес-клубів Української освітньої програми реформ, яка покриває всі області України і є дуже хорошим майданчиком для освітлення соціальних, гуманітарних, освітніх проектів.

Таким чином, прес-центри добре надаються для типових прес-конференцій із стандартним сценарієм, для ділових і політичних інформаційних приводів, за наявності зазвичай важкодоступного пресі доповідача або сенсаційної заяви.

В цілому ж, стандартні прес-конференції помалу відмирають. В умовах зростання інформаційного потоку, засобів передачі інформації, та зменшення термінів підготовки матеріалів, виділяти декілька годин на один інформаційний привід, який до того ж покриють ще десяток видань, стає недоцільно.

На перше місце для PR-агентства виходить індивідуальна робота з конкретними журналістами, надання ексклюзивної інформації, нової точки зору або коментарів з конкретної проблеми, а не «вогонь по площах».

PS До теми - обговорення прес-центрів на одному з блогів Артура Оруджалієва (aka arturclancy).

PPS Ще один зразок нових технологій, які цілком можуть з часом витіснити стандартні прес-конференції)) Опис тестування прямої відеотрансляції в Інтернет з таксі та офісу (обладнання: ноутбук, CDMA (3G) модем, відеокамера та реєстрація на сервісі на зразок ustream.tv) на блозі Дмитра Дубілета. Чудовий приклад переходу до one-on-one communication, коли будь-хто може стати ньюс-мейкером.

PPPS На фото - зала готелю Воздвиженський.