10 граблей, на которые обязательно стоит наступить при работе в New Media

1. Не ходите в интернет. Там от 10 до 14 миллионов украинцев, с хорошим образованием и доходом, начиная со среднего, которые имеют возможности (и часто основания) высказать все, что они о вас думают. Лучше вам этого не знать.

2. Единственный способ завоевать интернет-аудиторию – это рассказывать им о замечательности продукта при каждом удобном случае. Не стоит тратить время на выслушивание их стенаний, не обращайте внимания на нападки (вероятней всего им всем платят конкуренты). Всегда держите в голове: интернет – слив негатива и ничего с этим не поделать. Нужно нанять людей, которые этот негатив «уравновесят» позитивом и нейтралом. Их нужно выпускать в больших количествах в особо тяжких ситуациях.

3. Наймите блоггера со стажем блоггинга (а также специалиста по работе в социальных сетях и микроблогах). Лучше всего это сделать, поместив объявление в тех же сетях, где нужен этот самый блоггер. Никто не заметит, когда он начнет на компанию работать. И тем более никто не заметит, когда ваш контракт закончится.

4. Создайте пару десятков несуществующих профилей. Новоприбывшие пользуются особым доверием и почетом. Все старожилы форумов и блогов с большим интересом и доверием относятся к новичкам, которые общаются между собой, умело рассказывая о нужном продукте или переубеждая негативистов, что то, что они говорят – вовсе неправда.

5. Обязательно твитьте все, что происходит – начиная с того, что директор отдела делает себе чай, и заканчивая тем, что отдел исследования сделал новое открытие, а также что интересного вы прочли в интернете. Желательно твитить через каждые пару минут, тогда все и все о вас узнают и будут с интересом следить за происходящим! Не думайте о том, чтобы ваша информация было им интересна или полезна, это ерунда, люди фолловят тех, кто пишет много, а не тех, кто пишет интересно.

6. Никогда, слышите – ни-ког-да – не отвечайте на вопросы и негодования интернет-аудитории на форумах и блогах лично, еще и под своим именем и должностью. Зато можете отправить отвечать на вопросы интернет-аудитории какого-нибудь специалиста. Главное – не готовить его и не предупреждать ни о чем, чтоб выглядело все естественней.

7. Всегда стоит выждать паузу, и чем больше – тем лучше – перед тем, как отвечать на злобные или неудовлетворенные нападки обиженных, обманутых или неразобравшихся клиентов или потребителей ваших услуг. Может и само успокоится. В конце концов, могут позвонить в компанию, если найдут телефон. А потом реклама сделает свое дело и все снова вас полюбят.

8. Не стоит переплачивать специалистам. Если у человека есть профиль в «Одноклассниках», «Вконтакте» и ЖЖ – он уже достаточно компетентен и может считаться гуру интернет-коммуникаций. Просьба платить ему 100$ в месяц, за то, что он сделает все, должна радовать. Интернет – недорогая технология.

9. Не спешите с блоггинг-полиси. Тем более, если у вас много сотрудников. Они же превосходно знают, что вот та новая рекламная кампания, которая запустится через полгода и которую они случайно увидели, – это топ-сикрет, с которым ни в коем случае нельзя делится в сети. А еще они горячо поддерживают все, что делает компания – от сокращений зарплаты до корпоративных мероприятий без семей в воскресенье. И радостно делятся этим в сети. Пока нет блогинг-полиси – можно просто отключить доступ к сетям. Ведь дома сотрудник – совсем другой человек, не имеющий отношения к компании.

10. В новых медиа невозможно работать системно. Нет никаких способов выработать систему, которая позволит что-либо классифицировать и выработать алгоритмы действий. Все эти россказни о методологиях полная чушь и в Украине не работают. Поэтому тратить на это время и деньги не стоит. Лучше нанятых онлайн-сотрудников никто лучше не справится с управлением информационным полем вашей компании и продукта.

Если Вы поймали себя на том, что согласно киваете головой и про себя соглашаетесь – знайте – это Ваши следующие грабли!

Twitter it, не втрачаючи життя

Світ продовжує божеволіти від можливостей, які відкривають соціальні медіа. За останній рік, за даними Nielsen, в середньому користувачі Інтернету провели в соцмережах на 82% більше, ніж торік – близько 5,5 годин щоденно. І хоча попереду всієї планети у цьому австралійці (7 годин на день), американці (6 годин 8 хвилин) та італійці (6 годин), українці також значно додають статистики вибухової популярності Facebook, Twitter, Livejournal і т. п. Проте з`являється й нова тенденція: виключно мережеве спілкування переростає в реальне, стає «підпорками» живим контактам, а не їхнім замісником. В Україні зустрічами ЖЖ-«мешканців» вже не здивуєш, хоча Twitter-збори поки що рідкість. Цікаво, що темп цьому у нас задає не столиця, а регіони. Зустрічі «твіплів» вже були у Львові й Запоріжжі, на черзі Днепропетровськ й, звісно, Київ.

Недавно мені довелося побувати на заході в Запоріжжі, де відбувся перший баркемп для зацікавлених у Twitter - УкрТвіт. Майже кожний з доповідачів баркемпу (@insider_ua, @anatinge, @andymash, @u02, @karelina, @ukrtaxist, @netocrat, @radzimich,@podarok, @ekozlov, @s_vakarchuk) намагався надати слухачам своє пояснення, що є Twitter і нащо в ньому бути. Що це? Комунальна квартира, популярність, омана, спілкування, помилка, бізнес... Моє бачення співіснування з сервісом-«цвіркуном» у презентаціїї.

How to avoid Twitter burnout

View more presentations from Irinnka.

Нові медіа та комунікації: джерела інформації

Вчорашня зустріч PR Café дуже чітко показала стан розвитку нових медіа в Україні: з одного боку, це величезний інтерес професійної спільноти (понад 90 реєстрацій, на диво збалансований перелік учасників – компанії, агенції, НУО, журналісти, студенти), та з іншого – відсутність інформації та матеріалу для обговорення. Кейсів, які змогли згадати учасники, виявилось не так вже й багато – на відміну від попередніх зустрічей, які торкались більш традиційних інструментів піару.
Втім, інформації в інтернеті є більш ніж достатньо, тож я вирішив поділитись ресурсами, які дозволяють мені та моїм колегам тримати руку на пульсі розвитку соціальних медіа та їх застосування для коммунікацій брендів та організацій. Нижче – мій перелік. На більшість з цих ресурсів можна або підписатись через електронну розсилку, або додати до RSS-рідера.

• Contagious newsletter – один з найкращих, на мою думку, щотижневих оглядів цікавих new-media проектів від Contageous Magazine (http://contagiousmagazine.com)

• Brandchannel – знову ж таки, щотижневий огляд цікавих проектів відомих брендів та компаній від BrandChannel (www.brandchannel.com)

• Trendwatching – щомісячний огляд нових тенденцій та прикладів, які їх ілюструють, від відомого ресурсу www.trendwatching.com, який щороку готує великий TrendReport про тенденції наступного року та їх можливе застосування у маркетингу та брендингу

Ніхто не відміняв і блоги, твітер та фейсбук як інструменти отримання інформації про останні дослідження, цікаві презентації гуру нових медіа та маркетингу та нові цікаві проекти, проте саме перелічені вище ресурси дозволяють отримати конденсовані новини та приклади. А які ресурси надихають вас?

Соціальні медіа – доповнення медіаплану чи сигнал про системні зміни?

У західному професійному PR середовищі вже давно йде жваве обговорення системних змін, які відбуваються у світі комунікацій. Про це неможливо не думати, це неможливо не помічати (як приклад - прогнози-2010 щодо вимірювання ефективності PR на metricsman або ж цей чудовий PDFчик від DowJones - дуже рекомендую завантажити).

Ні, базові речі лишилися незмінними. Які раніше, завдання PR – забезпечувати максимально сприятливий стан середовища, в якому функціонує організація, через вплив на свідомість всіх цільових груп.

Змінилося інше. В першу чергу, це стосується структури каналів комунікацій. Але справа не обмежується лише простим розширенням діапазону каналів та механічним додаванням до традиційних медіа різноманітних онлайн інструментів.

Мова йде про якісні зміни, які в тому числі торкаються і традиційних медіа.

Коли сьогодні PR агенції, які тримають руку на пульсі змін у світі, починають все більше й більше уваги приділяти соціальним медіа, спеціалісти та галузеві медіа починають говорити, що «PR йде в онлайн» або застосовують інші штампи.

Але, панове, PR ніколи й не був оффлайн або ще де інде!. PR використовує будь-які інструменти для досягнення своїх цілей: інформування, залучення , підтримка лояльності etc. Я пишу прописні істини, але ж їх так часто забувають, хоч це і базові речі.

Взагалі-то, я використовую поняття PR швидше з поваги до традиції. Я взагалі сповідую інтегрований підхід до прикладних комунікацій, але це вже інша велика тема, якої я можливо ще торкнуся в іншому пості. Підведу підсумки цієї думки фразою про те, що PR-ники – це просто люди, які вирішують проблеми організацій (і цю думку зовсім нещодавно висловила моя колега по цеху в своєму інтерв’ю)

В чому ж проявляються ці зміни? Крім власне появи та стрімкого розвитку найрізноманітніших CGM (про сам концепт на ClikZ та WiKi), як на мене одна з найголовніших речей – це швидкість та доступ до каналів комунікацій. За допомогою фейсбука та твітера одна (!) людина може практично моментально прокачати через експертну спільноту (включаючи ключових для вашої галузі журналістів) будь-яке повідомлення, будь-який факт. Ви прозорі. Немає куди сховатися. Насправді, це рай для журналістів та медіа – сьогодні вони, як і всі інші користувачі інтернет, мають повний доступ до живої інформації, думок, суджень, оцінок із будь-якої теми в режимі реального часу.

Для PR наступає час не сили, але мистецтва. Не кількості, а якості (всі профі мріяли про це, так?;) ).

При цьому усілякі суперечки щодо джинси та контрольованих каналів комунікації вже можна вважати пережитками минулого, атавізмами. Про який контроль взагалі йде мова?!)))

Абзац.

Буде великою помилкою думати, що все це не стосується України. Щодо споживання інтернет і – особливо – використання просунутих інструментів в площині CGM та соцмереж Україна впевнено рухається врівень із країнами Європи.

Сьогодні ваші клієнти діляться один з одним інформацією щодо вашої компанії та продуктів в цих каналах. Ви не маєте контролю в цих каналах. Міняється сама парадигма комунікації з ЦА, із стейкхолдерами.

Але навіть це не ключове. На практиці важлива не філософія і феноменологія того, що відбувається. Важливо інше. Як правильно працювати із соціальними медіа? Як повинні змінитися підходи до роботи із традиційними медіа? Варіанти роботоподібних «творчих» людей, які постять механічно коментарі на форумах, ми не розглядаємо – кейсів достатньо.

Результат таких «технологій» часто досить сумний. Інші кажуть, що це працює. В будь-якому випадку, це типовий підхід чорної пропаганди, коли джерело (комунікатор) підміняється, тобто комунікатор видає себе за іншого. Подібні технології ще можуть бути хоч якось виправдані у «військовий» час, коли не думають про майбутнє. Але підставляти так репутацію свого бренду?.. Запитайте «Якіторію», що вона думає про такі технології.

І останнє – найважливіше, хоч можливо і найскладніше для розуміння. НЕ ІСНУЄ окремо різних стратегій для роботи в традиційних медіа та соціальних медіа. Ви не можете продовжувати мислити по-старому, категоріями 50-річної давнини і успішно реалізовувати комунікаційну політику вашої компанії (ваших клієнтів).

Віце-президент NIKE з комунікацій якось сказав (я наводжу у довільній формі), що наша робота як спеціалістів з комунікацій не прокачувати гроші через ті чи інші медіа, підтримуючи в них життя; наша робота – спілкуватися с споживачами та іншими цільовими групами. Те, які інструменти ми при цьому використовуємо, диктується лише одним – як поводять себе наші стейкхолдери? Де вони зараз? Які медіа вони споживають? Що їм подобається?

Ось про що ми говоримо. Змінюються не медіа. Змінюється поведінка наших аудиторій і структура каналів комунікацій, які вони споживають.

Цей процес нелінійний. Не можна описувати це просто як «міграцію аудиторій в нові медіа». Все переплетено. Журналісти черпають ідеї та цитати в блогах та на форумах. Нормою є посилання на онлайн-ресурси як на джерело в газетах та журналах etc.

Все переплетено і сьогодні кращі голови в світі комунікацій б’ються над розробкою нових підходів та методологій побудови системи комунікацій із стейкхолдерами. А ви думаєте про це?