Відомий виробник аксесуарів для мобільних телефонів Belkin – в центрі репутаційного скандалу, спровокованого ним самим. Все почалося з оголошення, автором якого був один з працівників Belkin, Mike Bayard, який пропонував бажаючим 65 центів за кожний позитивний (5 зірок) огляд товарів Belkin на Amazon.com. Прозорість зіграла поганий жарт з замовником – студент коледжу, обурений таким підходом, знайшов його профайл на LinkedIn, після чого відписався на своєму блозі The Daily Background.
Ця історія, немов лісна пожежа, пройшлася по CNet, Gizmodo, Engadget, Digg, Slashdot, CrunchGear – найвагомішим сайтам на тему ІТ та нових технологій. Звідти вона перебралася спочатку у блог оглядача The New York Times David Pogue , який назвав студента Арлена Парса "Інтернет-героєм тижня", а потім і до стрічки новин The Associated Press.
На реакцію компанії не довелось довго чекати – незважаючи на те, що скандал вибухнув у п’ятницю, вже в неділю CEO Belkin вибачився на своєму сайті за «неповагу до довіри споживачів».
Чи можна повірити, що працівник компанії на свій розсуд використовував платні огляди як маркетинговий інструмент? Маю стосовно цього сумнів. Проте якщо це й так, то це означає, що в Belkin не було правил стосовно того, що є етичним (і правильним для бізнесу та репутації), а що – неприйнятним.
Більше того, цей скандал вдарив не лише по репутації Belkin, але й може суттєво підірвати віру у механізм користувацьких оглядів на Amazon.com, Ebay та інших онлайн-магазинів і аукціонів.
Чи далека ця ситуація від нас? Аж ніяк. В українському онлайн-просторі я бачу декілька проектів, які є «на межі» етичних правил. Варто подивитись і на нещодавню дискусію у блозі російського редактора, журналіста-аналітика, де обговорюється «нова» бізнес-модель співпраці компанії та журналіста. Дивіться та вирішуйте, чи згодні ви з такою моделлю. Я ж повністю підтримую Романа Хархаліса в тому, що така практика є нищівною як для видання, так і для репутації журналіста. В нас занадто малий ринок, щоб інформація не вийшла рано чи пізно на поверхню.
Чим керуватись піарникові, коли є сумнів у етичності використання того чи іншого інструмента?
По-перше, етичний кодекс UAPR.
По-друге, етичний кодекс CIPR, який дуже чітко говорить про етику у використанні цифрових технологій та сервісів. Кодекс, оновлений у січні 2009 р., вказує на неприпустимість таких практик, як створення фейкових блогів (‘ghosting’), видавання себе за споживача та приховану рекламу на сайтах «соціальних медіа». Описує він і «Astroturfing» - практику створення псевдо-ініціативних громадських груп, і «флоги» (flogs=fake blogs): створення агенцією блогів від імені клієнта/продукта.
Посилання по темі:
Перебіг подій у справі з Belkin: http://www.thedailybackground.com/?s=belkin
Стаття в Technewsworld http://www.technewsworld.com/story/65925.html
Етичний кодекс CIPR: рекомендації по використанню нових медіа http://www.cipr.co.uk/socialmedia/
понеділок, 9 лютого 2009 р.
Криза своїми руками: рецепт від Belkin
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
5 коммент.:
Факап вийшов... Взагалі - якась дуже дивна історія
Юріє, історія дивна, але показова )
Мене, скажімо, мучить таке запитання, чи є повністю етичним платний огляд у блозі, якщо стоїть помітка, що це за участю компанії... фактично та сама реклама, просто блоггер каже - "так, мені за це платять"..
Катерино, це - так само етично, як текстова реклама на шпальті газети...
Катю, якраз минулого тижня слухав цікавий подкаст - дискусію про етичність реклами, прихованої та не дуже, та платних постів в блогах. Подкаст, до речі, раджу - це Media Hacks (http://www.mediahacks.org/2009/01/media-hacks-episode-1/), новий проект Мітча Джоела, автора подкасту та блогу Six Pixels of Separation.
Дописати коментар