Успішність внутрішнього PR

Грамотний внутрішній PR компанії, виявляється, може бути цікавим не лише керівництву цієї компанії, але й журналістам. Все залежить від того, як цю інформацію подати.

Нагода переконатись у цьому випала мені зовсім недавно, на корпоративній вечірці одного з наших клієнтів. Компанія, що працює на ринку металопрокату, вирішила провести неординарну корпоративну вечірку з нагоди святкування Нового року. Замість того, щоб сидіти цілий вечір за столом і пасивно споглядати за тим, що відбувається на сцені, співробітники вирішили вийти на сцену самі. До танцювальної справи підійшли дуже відповідально, і через 2 місяці тренувань показали результати, на гірші за зірок телебачення. Де ж тут успішний корпоративний PR, запитаєте Ви? – А ось де: проект виявився не лише видовищним, але й мотиваційним. Керівники відзначили покращення стосунків у колективі, працівники стали більш відкритими і готовими до спілкування, завдяки танцям стали менше боятись публічних виступів. Не дивно, що така інформація зацікавила HR-видання.

Одним цікаво було дізнатись, як танцювальна ідея виникла в металургійній компанії і чи матиме вона подальший розвиток. Інше видання забажало поспілкуватись з керівництвом компанії, на днях інтерв’ю вже виходить друком. Дехто працює над розгорнутим матеріалом про танцювальний проект – методика, організація, мотивація, підготовка, результат… Є і такі, хто досліджує як різні компанії святкують Новий рік, і нестандартна новорічна історія нашого клієнта неодмінно посяде в цій статті достойне місце.

Якщо ж копнути глибше, то можна знайти журналіста, який на хвилі всеукраїнського інтересу до танців, готує матеріал про танці у місті… А виходять такі статті, як Ви напевне уже здогадались, у популярних суспільно-політичних виданнях з великим накладом, куди невеликим компаніям з їхніми корпоративними новинами дорога закрита… якби не корпоративні танці! То хто сказав, що корпоративний PR журналістам не цікавий і отримати висвітлення без грошей неможливо? Ще й як можливо, треба лише знайти цікавий кут подачі і запропонувати ідею журналістові. Дерзайте!

До речі, ось кліп з номерами всіх пар з тих самих корпоративних танців. Один з учасників – професійний тренер, другий – співробітник компанії, танцювальний досвід якого – два місяці. Вгадаєте, хто є хто?



Якщо Вам сподобалось, можете переглянути танцювальні номери пар-переможців повністю. У парному конкурсі виграли два номери - Мерлін Монро & Майкл Джексон та Зорро, а серед шоу-номерів перемогу здобули "Злодії".

Про цінності, внутрішній PR і лояльність клієнтів

Обідня перерва у супермаркеті неподалік від нашого офісу - гарячий час і для покупців, які вишиковуються в черги і намагаються вписатися зі своїм візком у захаращені проходи, і для касирів, яким на очі потрапляють вже замучені чергами і штовханиною клієнти. Відстоявши яких хвилин 7-10 у черзі, я нарешті добралася до касира. Весь наш офісний обід "всухом'ятку" разом із парою журналів і коробкою цукерок для підняття настрою, лежить на рухомій стрічці, я чекаю звичного байдужого запитання "Пакет нужен?", але замість цього я помічаю, що за спиною касира стоїть молода жінка, яка подає касирові якийсь йогурт, кефір, яблука в кульочку, зефір... Касир, не звертаючи на мене жодної уваги, приязно запитує у тієї дівчини: "Це що, твій обід?" Коли подруга касира починає довго шукати дрібні гроші в гаманці, я не витримую і запитую: "Ким треба бути, щоб обслуговуватися без черги"? Дівчина на касі автоматично вимикає успішку, як лампочку, і безапеляційно видає, у принципі, очікувану відповідь: "Працювати у нас".

І тільки після того, як подружка отримала решту, пакетик для покупок, і чергову порцію співчуття з приводу обіду всухом'ятку, касир швидко і без зайвих емоцій спитала пароль ("Пакет нужен?" Відгук: "Так, будь ласка."), просканувала покупки, спитала, чи є дисконтна карточка і чи є дрібні, і сухим голосом подякувала за покупку, вже повертаючись до наступного у черзі.

А я вийшла з магазину і замислилася. Адже я завжди була прихильником того, щоб співробітники були в центрі уваги кожної організації. Проте у тій конкретній організації, по-моєму, цю істину сприйняли занадто буквально.